Наша головна мета — створювати такі моделі взаємодії робототехнічних пристроїв, які дозволяють зменшити загальну вартість системи і водночас здешевити заміну найбільш ризикованих вузлів — тих, що найчастіше виходять з ладу або працюють у складних умовах.

Ми робимо ставку не на дорогі платформи, а на доступних роботів, створених із простих і масових компонентів. Йдеться не про розробку ще однієї складної та дорогої машини, а про пошук рішень, які дозволяють дешевшими засобами виконувати завдання, що сьогодні покладаються на людей або високовартісні роботизовані системи.

Особливо це важливо в умовах війни. Дорогі системи стають вразливими не лише технічно, а й економічно: їхня втрата чи пошкодження обходяться надто дорого. Натомість більш прості й дешеві рішення можуть бути значно стійкішими, адже їх легше масштабувати, ремонтувати і замінювати. Водночас такий підхід актуальний і для мирних сфер — від інфраструктури до промисловості.

Вибудовуючи взаємодію відносно недорогих пристроїв, ми отримуємо значно більше простору для експериментів. Це дозволяє активніше застосовувати підходи з теорії розв’язання винахідницьких задач (TRIZ), швидше перевіряти нові ідеї та адаптувати систему до різних сценаріїв.

Крім того, така модель відкриває можливість залучати ширше коло інженерів, розробників і дослідників. Коли окремі вузли й підсистеми доступні для доопрацювання, різні команди можуть працювати над їх удосконаленням паралельно, що значно прискорює розвиток усієї системи.